Ось і настав цей момент. Як я його чекав. І не тільки я, мої домашні також давно хотіли глянути на результат. За 2010 рік трапилось багато чого і я однозначно можу сказати, що це найкращий мій рік з тих що минули. І я дуже вдячний Христині, що мене на таке надихнула. Як я вже казав, протягом року, я мав двояке почуття до проекту. З одного боку я хотів дійти до кінця і чекав результату, з іншого, часом мене то напрягало. А як підмітила Христя, часом відчуття що живеш в якомусь реаліті-шоу. Як воєнка, ти ходиш туди, воно тебе напрягає, але в кінці ти безмежно радий що відслужив :).

Завдяки 365, я зрозумів наскільки багато речей цього року я робив вперше. І я з того тішусь, оскільки хотілось би попробувати в тому житті дуже багато, і я бачу що вже багато чого спробував. З того що запам'яталось це: 1 місце у аматорському фотоконкурсі, перші саморобні меблі, перші спроби посткросінгу, перші ноти на бас-гітарі, перша дзеркалка, і перші відеоролики, я отримав військовий квиток, перше власне авто, перший штраф, і перші авто подорожі, зустрічі з велосипедистами що подорожують світом, новий велосипед, новий цікавий напрямок на роботі, і ще багато всього.

Але звичайно найважливішим було цього року народження доці Софії, і все що пов'язане з нею. Я відсамого її народдження, майже кожен день, який ми проводимо разом з нею, трапляється щось нове. Нехай це дрібничка, як перша посмішка, перше тримання голови, перший переворот на живіт, чи перший повзок, чи перший крок, чи перший звук "БУ", це все приносить море радості.

І результуюче слайдшоу більшості з читачів буде нудне, але для мене і моїх рідних це та книга, яку ми пишемо своїми вчинками і яку можна прочитати. Скільки приємних речей я забув, а завдяки 365 згадав.

Переглядаючи кінцевий результат, я маю кілька висновків. Деякі кадри кажуть мені, ти правильно прожив цей день, а деякі кажуть, цей день не приніс навіть фотоспогада. І я розумію, що потрібно цінувати кожен день і старатись зробити так, щоб його було приємно згадати, а головне було що згадати, хоч знаю, що так не вийде. І я буду продовжувати 365. Можливо в іншому форматі, більш приватному, більш для себе, хоча думка про те, що в п'ятницю, мені будуть писати "Альо, де тиждень?", звичайно працювала як копняк, до того щоб завжди мати фотоапарат і щось тай фоткати. Подивимся, як буде, але я однозначно хочу побачити наступного року, 6-хвилиний ролик про наше життя. Особливо, коли в ньому з'явилась доця.

Насправді сказати хочеться багато, але мої думки переганяють одна одну, і є ризик що перетворяться в суцільний незрозумілий нікому шум :). Тому ось результат.

З.І. Знаю що багато хто вже звик, раз в тиждень відкрити знайому сторіночку і переглянути черговий тиждень. Тому знаючи про наміри двох людей розпочати свої проекти 365, даю вам два лінка, і тим самим офіційно передаю естафету Lioniel та Владу. Успіхів вам в цьому починані. І пам'ятайте, що це варте того. Якщо ж ще хтось вирішив зайнятись проектом 365, то кажіть, зрадістю почитаю.

З.І.І. Трішки технічних порад для наступних 365ерів. Зразу оприділіться з форматом кінцевого результату, і і зразу на протязі року підганяте фотки під той формат. Мова навіть не про розшиення, а співвідношення сторін. Я про це не подумав, і маю купу чорних полосок. Ну то таке, головне не форма, а зміст :)